foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
Готовые домашние задания, рефераты, исторические портреты, биографии писателей, анализ литературных произведений, краткое содержание произведений, сочинения бесплатно и без регистрации на любой вкус для школьников и студентов. Материалы для подготовки к ОГЭ, ЕГЭ.

klassreferat.ru

Було у Тараса Бульби два сини – Остап і Андрій. Жили вони на батьківському хуторі. Потім їх відвезли вчитися в Київ, в семінарію. Старший син Остап довго не хотів миритися з дисципліною в семінарії. Чотири рази він тікав звідти, після кожного втечі його повертали і били немилосердно. На знак протесту він закопував буквар, який йому купували знову. Розгніваний батько пригрозив залишити його ще на двадцять років в семінарії, якщо він не припинить пагони. І Остап змирився, став старанно вчитися. Але потрапляло йому як і раніше часто: за наскоки на чужі городи, за бійки на вулиці та інші прокази. Був він прямодушною і чесним, не вмів викручуватися. Найсвятішим для нього було почуття товариства. Ніякі покарання не могли його змусити видати своїх друзів. Багатьох такі жорстокі побої озлоблювали. З Остапом цього не сталося. Хоч і був він суворою й прямодушною, але жила в ньому доброта, особливо до матері. Але головне, про що він мріяв – це військові битви і дружні гулянки.

Молодший син Андрій мав характер іншого складу. Він швидко звик до семінарії, охоче вчився. Він теж часто брав участь у витівках і небезпечних пригодах, але майже завжди йому вдавалося викрутитися. Як і старший брат, Андрій мріяв про героїчних вчинках. Але у нього, в порівнянні з братом, була чуйна і мрійлива душа, в якій з'явилося бажання любові. У Києві він зустрів дівчину, дочку польського воєводи. Всього лише кілька разів він бачив її, але спогади про неї ще довго турбували його серце.

Після навчання в семінарії брати повернулися додому: два міцних, сильних, високих козака. І хоч посміювався над ними батько за їх довгі підрясники, в той же час пишався ними. Разом з ними він на наступний день вирушив на Запоріжжя. У виряджених козаків не можна було впізнати колишніх семінаристів. Батько підібрав їм кращу одяг: червоні чоботи з сап'яну, чорні шапки з парчевим верхом, кафтан з червоного сукна. Не минуло і тижня, а брати забули про своє колишнє життя. На Січі вони швидко стали своїми.

В поході на польські поселення брати проявили себе справжніми героями. В боях вони набули досвід у військовій справі. Не боялися ні свисту куль, ні гострих шабель. У дні затишшя вони рвалися в бій, довге очікування було їм не по душі.

Під містом Дубно, який козаки хотіли взяти змором, відбулася зустріч Андрія з польської панною. Її він не зміг забути навіть у запалі битв. Заради неї він відмовився від батька з матір'ю, від віри християнської, від козацької честі. Ставши на бік поляків, Андрій розумів, що йому доведеться відповісти за свою зраду. В кривавих битвах він не раз дивився в очі смерті. Побачивши обличчя ображеного батька, він вперше злякався по-справжньому. Перед тим, як Тарас вистрілив в сина, той встиг лише прошепотіти ім'я коханої.

Остап дуже любив брата. Поруч з ним він провів двадцять років свого життя, ділився останнім шматком, підставляв своє плече у важкі хвилини життя і в битвах. Але коли Остап побачив убитого брата, який лежав на землі, він зміг тільки обійняти її в останній раз. Нічого він не сказав своєму батькові, лише в сумних очах застиг німий докір.

З цього дня Остап ще завзятіше рвався в бій, схожий на безстрашного лева. В одному з таких боїв він був узятий в полон і разом із захопленими козаками відправлений у Краків. Там їх засудили до смерті. Разом зі своїми товаришами він гордо йшов до місця страти. Коли козаки наблизилися до ешафоту, Остап голосно попередив їх про те, щоб вони до кінця трималися мужньо і не ганьбили страхом козацьку честь. Сам Остап мовчки переніс страшні муки. Навіть поляки здивувалися такій витримці. Недалеко від лобного місця стояв його старий батько і пишався своїм сином.

Сочинения по русскому языку и литературе.

Материалы взяты из открытых источников. Все материалы являются собственностью их авторов.