Чому я люблю зиму?

Яка чудова пора - зима! Закружляло, завьюжило. Морози скували водойми. Застигли берези у білосніжній бахромі, поблискують волохаті шапки на соснах, іскряться припорошені снігом шишки на вітах смерек. Кругом студена тиша. Кусається морозне повітря. Сніговий покрив надійно вкрив землю. Виходиш з ялинового сутінку - дух захоплює: таке сяйво снігу, неба, сонця! Просто диво!

Особливий характер має зима в місті. Зі свистом мчить завірюха вулицями, кидається в провулках, пронизуючи колючими голками все живе. Сніг лежить десь кучугурами, а де тонким шаром. Зимове сонце блукає, наче в горах, між будинками, іноді поземка мете, струмує біла пил.

У лісі в цю пору теж багато цікавого. Поки сніг ще неглибокий, в лісі всюди зустрічаються сліди тварин. Птахи теж часто приземляються в пошуках їжі. Білка примудряється знаходити улюблені плоди, навіть коли товщина снігового покриву велика. На узліссі в верболозі годуються лосі. По сусідству мышкует лисиця. Піднімаючи хмари снігу, пробираються по стежці кабани. Із заростей на узлісся вилетів рябчик і сів на дереві: на зимовому сонці теж можна поніжитися. Поблизу спить у барлозі ведмідь. Вітер ледь чутно перебирає гілки дерев, і співає ліс зимову пісню. Про що вона? Про красу природи. Про усьому живому на Землі.

Зима - це час веселих ігор та забав. Вийшовши на вулицю, можна побачити, як хтось, скриплячи снігом, катається на лижах або санках, як якась дівчинка малює лезом ковзанів красиві візерунки на льоду. Навіть вчитися взимку легше. Свіжий вітерець несе сумні думки з голови.

Я люблю зиму, тому що це найкрасивіше час року і тому що взимку моє улюблене свято - Новий рік. У чарівну ніч у сяючих вогнями ялинок люди веселяться від душі і загадують бажання. З останнім ударом кремлівських курантів настає новий рік, приходять нові радощі і турботи.

Сейчас смотрят:


Японский романист-антиутопист, философ и переводчик, Харуки Мураками, родился в январе 1949-го в небольшой японской деревне Каято поселения под названием Киото в семье учителя восточной филологии. Оте
Дореволюционное творчество поэта — это лирические и сатирические стихотворения, поэмы «Облако в штанах», «Флейта-позвоночник», «Война и мир», «Человек», трагедия «Владимир Маяковский». Основные темы э
М. А. ШолоховШибалково семяКрасноармеец уговаривает заведующую детским домом принять от него ребенка. Хотя нет мест, он тоже не может таскать его за отрядом. Сорок вёрст шёл он до города, сбил ноги, е
Есть у каждого свой, милый сердцу уголок, который с бегом лет не только не тлеющий в памяти, а становится как бы яснее, самым дорогим. Много может быть у человека за жизнь других уголков, и более слав